Так виглядає порівняння команди.

Відкриті люди інтелектуально допитливі, цінують мистецтво й чутливі до краси. Порівняно із закритими людьми вони зазвичай краще усвідомлюють власні почуття. Вони схильні мислити й діяти індивідуалістично та нестандартно. Інтелектуали зазвичай мають високі показники відкритості досвіду, тому цей фактор також називали «культурою» або «інтелектом».

Утім, інтелект, імовірно, найкраще розглядати лише як один з аспектів відкритості досвіду. Показники відкритості досвіду лише помірно пов'язані з кількістю років навчання та результатами стандартних тестів інтелекту.

Ще одна особливість відкритого когнітивного стилю – здатність мислити символами й абстракціями, далекими від конкретного досвіду. Залежно від конкретних інтелектуальних здібностей людини таке символічне мислення може набувати форми математичного, логічного чи геометричного мислення, художнього й метафоричного використання мови, створення чи виконання музики або одного з багатьох видів образотворчого чи сценічного мистецтва.

Люди з низькими показниками відкритості досвіду зазвичай мають вузькі, звичні інтереси. Вони віддають перевагу простому, прямому й очевидному перед складним, неоднозначним і тонким. Вони можуть ставитися до мистецтва й науки з підозрою, вважаючи їх незрозумілими або такими, що не мають практичної користі. Закриті люди надають перевагу знайомому перед новим; вони консервативні й чинять опір змінам.

Психологи, які часто самі є відкритими досвіду, нерідко подають відкритість як здоровішу чи зрілішу рису. Проте відкритий і закритий стилі мислення корисні в різних середовищах. Інтелектуальний стиль відкритої людини може добре прислужитися професорові, але дослідження показали, що закрите мислення пов'язане з кращими результатами роботи в поліції, продажах і низці професій у сфері обслуговування.

Імпульси самі по собі не є чимось поганим; іноді брак часу вимагає миттєвого рішення, і дія за першим імпульсом може бути ефективною відповіддю. До того ж у години відпочинку, а не роботи, спонтанні та імпульсивні вчинки можуть бути веселими. Імпульсивних людей інші можуть сприймати як яскравих, веселих у компанії та трохи дивакуватих.

Утім, дії під впливом імпульсу можуть призводити до неприємностей у багатьох відношеннях. Деякі імпульси є антисоціальними. Неконтрольовані антисоціальні вчинки не лише шкодять іншим членам суспільства, а й можуть обернутися відплатою для того, хто їх вчинив. Інша проблема імпульсивних дій у тому, що вони часто дають негайну винагороду, але мають небажані довгострокові наслідки. Приклади – надмірне спілкування, через яке людину звільняють з роботи, кинута образа, що руйнує важливі стосунки, або вживання речовин заради задоволення, які зрештою руйнують здоров'я.

Імпульсивна поведінка, навіть якщо вона не має серйозних руйнівних наслідків, суттєво знижує ефективність людини. Імпульсивні дії не залишають місця для обмірковування альтернатив, деякі з яких були б мудрішими за імпульсивний вибір. Імпульсивність також збиває людей з курсу в проєктах, що вимагають упорядкованої послідовності кроків чи етапів. Тому досягнення імпульсивної людини зазвичай дрібні, розрізнені й непослідовні.

Визначальна ознака інтелекту – те, що потенційно відрізняє людину від попередніх форм життя, – здатність подумати про майбутні наслідки, перш ніж піддатися імпульсу. Розумна діяльність передбачає обмірковування довгострокових цілей, організацію та планування шляхів до них і наполегливий рух до цілей попри короткочасні імпульси, що тягнуть в інший бік. Думку про те, що інтелект передбачає контроль імпульсів, добре передає слово «розсудливість» – альтернативна назва виміру сумлінності. Розсудливий означає водночас мудрий і обережний.

Людей з високими показниками сумлінності інші й справді сприймають як розумних. Переваги високої сумлінності очевидні. Сумлінні люди уникають неприємностей і досягають значних успіхів завдяки цілеспрямованому плануванню та наполегливості. Інші також позитивно оцінюють їх як розумних і надійних. З негативного боку, вони можуть бути нав'язливими перфекціоністами й трудоголіками. Крім того, надзвичайно сумлінних людей можуть вважати нудними й занадто правильними.

Несумлінних людей можуть критикувати за ненадійність, брак амбіцій і небажання діяти за правилами, але вони отримають чимало короткочасних задоволень, і їх ніколи не назвуть занудами.

Екстраверти люблять бути серед людей, сповнені енергії та часто переживають позитивні емоції. Це зазвичай захоплені, орієнтовані на дію люди, які охоче скажуть «Так!» або «Ходімо!» на будь-яку нагоду отримати яскраві враження. У групах вони люблять говорити, заявляти про себе й привертати до себе увагу.

Інтровертам бракує запалу, енергії та рівня активності екстравертів. Вони зазвичай тихі, стримані, розважливі й менше залучені до соціального світу. Їхню невисоку соціальну активність не слід тлумачити як сором'язливість чи депресію; інтроверту просто потрібно менше стимуляції, ніж екстраверту, і він надає перевагу самотності.

Незалежність і стриманість інтроверта іноді помилково сприймають як недружелюбність чи зверхність. Насправді інтроверт з високим показником доброзичливості не шукатиме товариства інших, але буде дуже приємним у спілкуванні, якщо до нього звернутися.

Тому вони уважні, привітні, щедрі, готові допомогти й поступитися власними інтересами заради інших. Доброзичливі люди також оптимістично дивляться на людську природу. Вони вірять, що люди загалом чесні, порядні й гідні довіри.

Недоброзичливі люди ставлять власні інтереси вище за добрі стосунки з іншими. Їх зазвичай мало хвилює благополуччя інших, тому вони навряд чи будуть докладати зусиль заради інших людей. Іноді їхній скептицизм щодо мотивів інших робить їх підозріливими, недружелюбними й не схильними до співпраці.

Доброзичливість, безперечно, допомагає здобувати й зберігати популярність. Доброзичливих людей люблять більше, ніж недоброзичливих. З іншого боку, доброзичливість не допомагає в ситуаціях, які вимагають жорстких або цілком об'єктивних рішень. Недоброзичливі люди можуть бути чудовими науковцями, критиками чи військовими.

Фройд спочатку вживав термін «невроз» для опису стану, що характеризується психічним напруженням, емоційними стражданнями та нездатністю ефективно справлятися зі звичайними вимогами життя. Він припускав, що кожна людина виявляє певні ознаки неврозу, але ми відрізняємося ступенем страждання та конкретними симптомами. Сьогодні нейротизм означає схильність переживати негативні почуття.

Люди з високими показниками нейротизму можуть переживати переважно одне конкретне негативне почуття, наприклад тривогу, гнів або пригніченість, але, найімовірніше, вони відчуватимуть кілька з цих емоцій.

Люди з високим нейротизмом емоційно реактивні. Вони емоційно реагують на події, які не зачепили б більшість людей, і їхні реакції зазвичай інтенсивніші за звичайні. Вони частіше тлумачать звичайні ситуації як загрозливі, а дрібні невдачі – як безнадійно складні.

Їхні негативні емоційні реакції зазвичай тривають незвично довго, а це означає, що вони часто перебувають у поганому настрої. Такі труднощі з емоційною регуляцією можуть знижувати здатність людини з високим нейротизмом ясно мислити, ухвалювати рішення та ефективно справлятися зі стресом.