Прагнення до досягнень: що рухає амбіціями і коли вони заходять задалеко?

Двоє студентів отримують однакове завдання. Один читає умову, з'ясовує, що потрібно, аби отримати залік, і решту тижня проводить із друзями.

Другий читає додаткову літературу, чотири рази переписує вступ і здає роботу, яка значно перевершує вимоги. Не тому, що хтось цього вимагав, а тому, що «достатньо добре» просто не здається йому достатньо добрим.

Більшість із нас знає людей з обох таборів. Можливо, ви впізнаєте себе в одному з них.

Звідки береться цей запал, чи він окупається і коли амбіції перетворюються на щось, що вас виснажує?

Психологи називають цю схильність прагненням до досягнень. У моделі Великої п'ятірки це один із шести фасетів сумлінності. Він описує, наскільки старанно ви працюєте задля цілей і як високо ставите для себе планку.

Що означає прагнення до досягнень?

Прагнення до досягнень – це про запал і амбіції: бажання добре впоратися, досягти цілей і зробити більше, ніж від вас очікують.

Люди з високими показниками часто впізнають себе в такому:

• Ви старанно працюєте, часто більше, ніж потрібно.
• Ви ставите собі високі цілі.
• Вас не задовольняє робити рівно стільки, щоб якось упоратися.
• Ви часто чітко розумієте, куди рухаєтеся в житті.
• Вам може бути важко розслабитися, поки щось лишається незавершеним.

Прагнення до досягнень – не те саме, що змагатися з іншими. Можна бути дуже амбітним щодо себе, не надто переймаючись тим, щоб когось перемогти.

Головне не те, скільки ви досягаєте, а те, наскільки сильно вас тягне робити все якнайкраще.

Чи окупаються амбіції? Сімдесят років даних

Одне з найвражаючих досліджень амбіцій ґрунтувалося на даних проєкту, який психолог Льюїс Термен започаткував у 1920-х роках. Він стежив за групою особливо обдарованих дітей упродовж усього їхнього життя.

У 2012 році двоє дослідників використали ці дані, щоб вивчити 717 таких людей протягом семи десятиліть. Вони хотіли з'ясувати, звідки беруться амбіції й до чого вони призводять.

Амбітність передбачали сумлінність, екстраверсія, нейротизм та інтелект, а також те, що батьки мали престижнішу роботу. Своєю чергою, амбітні люди здобували вищу освіту, престижнішу роботу й вищі доходи. Проте на тривалість життя амбітність не впливала.

Варто пам'ятати, що всі учасники дослідження були дуже обдарованими. Це робить результат ще цікавішим: навіть серед людей з однаково високим рівнем таланту амбіції мали значення.

Чи наполегливість – це просто сумлінність у новому костюмі?

У 2007 році психологиня Анджела Дакворт і її колеги запропонували поняття grit – наполегливості й пристрасті до довгострокових цілей. Ідея швидко прижилася в школах і на робочих місцях.

Оригінальне дослідження показало, що наполегливість передбачала успіх у кількох різних сферах: рівень освіти серед дорослих, оцінки студентів елітного університету, те, хто з курсантів залишався у військовій академії Вест-Пойнт, і те, як далеко діти просувалися в національному конкурсі з правопису. Наполегливість не була пов'язана з вищим IQ, але тісно пов'язувалася із сумлінністю.

Через десять років великий метааналіз об'єднав 88 вибірок, які охопили майже 67 000 людей. Висновок був стриманішим. Наполегливість була лише помірно пов'язана з результатами й настільки тісно корелювала із сумлінністю, що лишалося незрозумілим, чи це справді щось нове.

Найкориснішою виявилася та частина наполегливості, що стосується стійкості й зусиль, а це дуже близько до того, що вимірюють прагнення до досягнень і самодисципліна. Автори також застерегли, що програми для розвитку наполегливості можуть лише слабко впливати на результати.

Висновок не в тому, що наполегливість неважлива. А в тому, що стара й добре виміряна риса сумлінності вже охоплює значну частину того, що робило поняття grit таким перспективним.

Прагнення до досягнень – не те саме, що трудоголізм

Старанно працювати й бути залежним від роботи – дві різні речі.

Метааналіз 2016 року дослідив, із чим пов'язаний трудоголізм. Трудоголізм виявився пов'язаним із перфекціонізмом і так званою особистістю типу А, для якої характерні нетерплячість і постійне відчуття браку часу. Але із сумлінністю він здебільшого пов'язаний не був.

Водночас трудоголізм був пов'язаний з багатьма негативними наслідками: вигоранням, стресом на роботі, конфліктом між роботою та особистим життям, гіршим фізичним і психічним здоров'ям. Дослідники дійшли висновку, що трудоголізм найкраще розуміти як залежність від роботи.

Іншими словами, високий бал за прагненням до досягнень не означає, що ви трудоголік. Прагнення до досягнень – це рух до цілей. Трудоголізм – це нездатність зупинитися, навіть коли це вам шкодить.

Прагнення до досягнень слід також відрізняти від самодисципліни. Прагнення до досягнень стосується того, скільки ви хочете досягти. Самодисципліна – того, чи вдається вам узятися до справи й завершити заплановане. Багато людей дуже амбітні, але потерпають від прокрастинації.

Що означає високий або низький показник?

Високе прагнення до досягнень

Ви цілеспрямовані, орієнтовані на результат і готові докласти багато праці. Це часто окупається в навчанні та на роботі, а інші бачать у вас людину, яка виконує обіцяне.

Зворотний бік – вам може бути важко відчути задоволення, ви можете ставити планку так високо, що це стає тягарем, або дозволяти роботі витісняти відпочинок і стосунки. Розуміння того, коли «достатньо добре» справді достатньо, може вас захистити.

Низьке прагнення до досягнень

Ви не відчуваєте сильної потреби бути найкращими й задовольняєтеся тим, щоб робити необхідне. Це може давати вам більше простору для дозвілля, стосунків та інших важливих для вас речей.

Низький бал не означає, що ви ліниві чи бракує здібностей. Багато людей із низькими показниками просто спрямовують енергію не на результати, а на інше. Ризик полягає в тому, що інші можуть вас недооцінювати або ви можете пропускати можливості, які потребують додаткових зусиль.

Обидва описи стосуються типових схильностей, а не правил, що діють у кожній ситуації.

У повсякденному житті

• На роботі: люди з високими показниками часто беруть на себе додаткову відповідальність і швидше просуваються, але також ризикують перепрацювати. Люди з низькими показниками зазвичай краще бережуть свій вільний час.
• У навчанні: прагнення до досягнень полегшує рішення посидіти зайві години перед іспитом. Самодисципліна вирішує, чи будуть ці години використані з користю.
• У стосунках: різні рівні амбіцій можуть спричиняти тертя, наприклад якщо один партнер працює щовечора, а другий хоче більше часу разом.
• На дозвіллі: люди з високими показниками часто перетворюють хобі на проєкти з цілями й планами тренувань. Люди з низькими показниками частіше роблять щось просто для задоволення.

Чи може прагнення до досягнень змінитися?

Особистість досить стабільна, але не незмінна. У дослідженні 2015 року науковці спостерігали за людьми протягом 16 тижнів. Ті, хто хотів посилити певну рису Великої п'ятірки, зазвичай змінювалися в цьому напрямі – і в тому, як описували себе, і в повсякденній поведінці.

Один із методів, які перевіряли дослідники, спрацював особливо добре: учасників навчали складати конкретні плани за принципом «якщо – то», наприклад: «Якщо я повернуся додому до п'ятої, то пів години працюватиму над проєктом».

Якщо ви хочете мати більше запалу, часто допомагає обирати цілі, які справді щось для вас означають, і розбивати їх на конкретні кроки. Якщо ваш бал дуже високий і ви відчуваєте, що це вас виснажує, працювати, можливо, треба над протилежним: встановлювати межі, ставити відпочинок на перше місце й приймати те, що не все має бути досконалим.

Якщо робота заповнює ваше життя настільки, що ви відчуваєте виснаження, проблеми зі сном чи пригнічений настрій, варто поговорити з лікарем або психологом. Бал за тестом Big Five не є діагнозом.

Поширені запитання

Чи високе прагнення до досягнень – це те саме, що перфекціонізм?

Ні. Прагнення до досягнень стосується старанної праці задля цілей. Перфекціонізм передбачає вимогу бездоганності й суворість до себе, коли щось не вдається. Вони можуть поєднуватися, але багато амбітних людей не є перфекціоністами.

Чи низький бал означає лінощі?

Ні. Фасет вимірює, наскільки сильно вас тягне досягати високих результатів, а не те, чого ви варті чи наскільки здібні. Багато людей із низькими показниками працюють стабільно й добре, але без потреби робити більше, ніж вимагається.

Чи роблять амбіції людину щасливішою?

Дослідження, описані вище, показують, що амбіції пов'язані з освітою, статусом роботи й доходом. Але це не означає автоматично кращого життя. Трудоголізм, наприклад, пов'язаний із гіршим здоров'ям і частішими конфліктами між роботою та особистим життям.

Як вимірюється прагнення до досягнень у тесті Big Five?

Наш тест ґрунтується на опитувальнику IPIP-NEO-120, у якому кожен фасет вимірюють чотири твердження. Для прагнення до досягнень вони стосуються того, чи старанно ви працюєте, чи робите більше, ніж від вас очікують, чи працюєте рівно стільки, щоб якось упоратися, і чи вкладаєте мало часу й зусиль у свою роботу. Сприймайте бал як ознаку певної закономірності, а не як повний опис себе.

Дізнайтеся свій результат

Прагнення до досягнень – лише один із шести фасетів сумлінності. Можна бути дуже амбітним і водночас мати низькі показники упорядкованості чи обережності.

Пройдіть тест Big Five і подивіться свій повний профіль з усіма 30 фасетами.

Джерела

• Judge, T. A. & Kammeyer-Mueller, J. D. (2012). On the value of aiming high: The causes and consequences of ambition. Journal of Applied Psychology, 97(4), 758–775.
• Duckworth, A. L., Peterson, C., Matthews, M. D. & Kelly, D. R. (2007). Grit: Perseverance and passion for long-term goals. Journal of Personality and Social Psychology, 92(6), 1087–1101.
• Credé, M., Tynan, M. C. & Harms, P. D. (2017). Much ado about grit: A meta-analytic synthesis of the grit literature. Journal of Personality and Social Psychology, 113(3), 492–511.
• Clark, M. A., Michel, J. S., Zhdanova, L., Pui, S. Y. & Baltes, B. B. (2016). All work and no play? A meta-analytic examination of the correlates and outcomes of workaholism. Journal of Management, 42(7), 1836–1873.
• Hudson, N. W. & Fraley, R. C. (2015). Volitional personality trait change: Can people choose to change their personality traits? Journal of Personality and Social Psychology, 109(3), 490–507.
• Johnson, J. A. (2014). Measuring thirty facets of the Five Factor Model with a 120-item public domain inventory: Development of the IPIP-NEO-120. Journal of Research in Personality, 51, 78–89.