Самоефективність: чому одні люди вірять, що впораються?

Двоє колег отримують однакове нове завдання. Жоден із них ще не робив нічого подібного.

Перший думає: «Розберуся». Другий думає: «Це, мабуть, мені не під силу». У них однакова підготовка й однаковий дедлайн, але один береться до роботи одразу, а другий щоразу її відкладає.

Чому одні люди беруться за складне завдання з очікуванням, що впораються, а інші чекають невдачі ще до того, як почали?

Психологи називають це очікування самоефективністю. У моделі Великої п'ятірки це один із шести фасетів сумлінності. Він описує, наскільки спроможними ви почуваєтеся доводити справи до кінця.

Що означає самоефективність?

Самоефективність – це ваша віра в те, що ви здатні виконати те, чого вимагає завдання. Ідеться не про те, наскільки ви вправні насправді, а про те, наскільки вправними ви себе вважаєте, коли це має значення.

Люди з високими показниками часто впізнають себе в такому:

• Ви зазвичай відчуваєте, що знаєте, як довести справу до кінця.
• Ви вірите, що знайдете спосіб, навіть коли завдання нове.
• Ви розв'язуєте практичні проблеми без зайвого клопоту.
• Невдачі здаються вам задачами, які треба розв'язати, а не доказом того, що ви недостатньо добрі.
• Інші часто звертаються до вас, коли щось треба владнати.

Самоефективність – це не те саме, що зарозумілість чи роздуте его. Можна бути скромним, тихим і самокритичним і водночас мати спокійну впевненість, що впораєшся з роботою.

Головне не те, чи вважаєте ви себе кращими за інших, а те, чи вірите ви, що впораєтеся з тим, що на вас чекає.

Бандура: віра вирішує, чи ми взагалі спробуємо

Термін запровадив психолог Альберт Бандура. У класичній статті 1977 року він стверджував, що наші очікування щодо власних здібностей визначають три речі: чи ми взагалі почнемо, скільки зусиль докладемо і як довго не здаватимемося, натрапивши на перешкоди.

Бандура також описав, звідки беруться ці очікування. Він назвав чотири джерела:

• Власні успіхи. Ви вже колись упоралися з чимось подібним.
• Спостереження за іншими. Ви бачите, як із цим справляється хтось схожий на вас.
• Підбадьорення. Інші кажуть вам, що ви зможете.
• Сигнали тіла. Те, як ви тлумачите власне напруження, серцебиття й хвилювання.

За Бандурою, найсильніше з цих джерел – перше. Власний досвід важить більше, ніж будь-що, що кажуть вам інші.

Чи віра в себе покращує результати?

Так хочеться думати. Великий метааналіз 1998 року об'єднав 114 досліджень, у яких узяли участь понад 21 000 осіб, і виявив чіткий зв'язок між самоефективністю та результативністю на роботі (кореляція .38). Сила зв'язку залежала від складності завдання й від того, чи дослідження проводили в лабораторії, чи на реальному робочому місці.

Однак кореляція не показує, в який бік спрямована стрілка. Люди працюють добре, бо вірять у себе, чи вірять у себе, бо вже добре попрацювали?

Метааналіз 2013 року дослідив це питання, простежуючи тих самих людей у часі. Відповідь виявилася несподіваною. Попередні результати чітко передбачали пізнішу самоефективність. Зворотний ефект, від самоефективності до пізніших результатів, був слабким і майже зникав, коли дослідники враховували, що з практикою люди загалом стають кращими.

Автори дійшли висновку, що самоефективність – це передусім наслідок минулих досягнень, а не головна рушійна сила майбутніх. Це добре узгоджується з ідеєю самого Бандури, що досвід власних успіхів – найважливіше джерело.

Чи можна бути надто впевненим у собі?

Два експерименти 2002 року показали, що впевненість може мати й зворотний бік. Студенти грали в аналітичну логічну гру. У першому дослідженні науковці штучно впливали на самоефективність приблизно половини учасників, і цей вплив був пов'язаний із гіршими результатами в наступному раунді.

У другому дослідженні студенти оцінювали свою самоефективність між іграми. Вища самоефективність призводила до надмірної впевненості, через яку логічні помилки ставали ймовірнішими. Іншими словами, відчуття, що ви вже все контролюєте, може зробити вас трохи менш уважними.

Це були невеликі лабораторні дослідження з конкретним завданням, і сам Бандура заперечував проти такого їх тлумачення, тож не варто робити з них надто широких висновків. Але вони слушно нагадують, що помірна частка сумніву може спонукати перевірити свою роботу ще раз.

Самоефективність – не те саме, що самооцінка

Їх легко сплутати.

Самооцінка стосується того, як ви цінуєте себе як людину. Самоефективність – того, чи вважаєте ви, що здатні щось зробити. Можна цілком подобатися собі й водночас сумніватися, що складете іспит на водійські права, або почуватися дуже компетентним на роботі, маючи крихке відчуття власної цінності.

Утім, ці поняття пов'язані. Дослідження 2002 року показало, що самооцінка, загальна самоефективність, відчуття контролю над власним життям і емоційна стабільність пов'язані настільки тісно, що їх можна розглядати як прояви однієї спільної глибинної якості. Саме тому низька самоефективність часто поєднується з вищими показниками нейротизму.

Самоефективність відрізняється також від прагнення до досягнень. Прагнення до досягнень стосується того, скільки ви хочете досягти. Самоефективність – того, чи вірите ви, що зможете. Людина може бути дуже амбітною й водночас потерпати від сумнівів.

Що означає високий або низький показник?

Висока самоефективність

Ви загалом почуваєтеся компетентними й такими, що контролюють свої завдання. Тому вам легше братися до справ, брати на себе нову відповідальність і не здаватися, коли щось іде не так.

Ризик, як свідчать дослідження вище, полягає в тому, що іноді ви недооцінюєте складність завдання. Трохи додаткового часу в плані й прохання про зворотний зв'язок можуть захистити від надмірної впевненості.

Низька самоефективність

Ви частіше сумніваєтеся, що впораєтеся, особливо з новими чи незнайомими завданнями. Через це ви можете вагатися, передавати завдання іншим або готуватися набагато більше, ніж потрібно.

Низький бал не означає, що ви менш здібні. Багато людей із низькими показниками добре справляються, коли нарешті беруться до роботи. Сумнів також може робити вас ретельними й відкритими до порад.

Обидва описи стосуються типових схильностей, а не правил, що діють у кожній ситуації.

У повсякденному житті

• На роботі: висока самоефективність полегшує рішення зголоситися на новий проєкт. Низька може означати, що ви тримаєтеся осторонь, навіть маючи добру кваліфікацію.
• У школі й навчанні: віра в те, що ви опануєте предмет, допомагає не здаватися на складному матеріалі. Добрі оцінки, своєю чергою, з часом зміцнюють цю віру.
• У здоров'ї: якщо ви вірите, що зможете регулярно тренуватися чи змінити харчування, ви з більшою ймовірністю взагалі спробуєте.
• У стосунках: люди з низькою самоефективністю можуть залишати практичні рішення партнерові, що створює нерівний розподіл обов'язків.

Чи може самоефективність змінитися?

Так, і це один із фасетів, щодо яких дослідження дають найконкретніші підказки. Якщо самоефективність зростає передусім із досвіду власних успіхів, то шлях до більшої самоефективності – створювати такий досвід.

• Розбивайте великі завдання на менші кроки, на яких ви справді бачите свій успіх.
• Відстежуйте, що вам уже вдалося, а не лише те, що ще залишилося.
• Шукайте приклади серед схожих на вас людей. Коли бачите, що хтось зі схожим досвідом із чимось упорався, вам легше наважитися.
• Тлумачте своє хвилювання інакше. Прискорене серцебиття перед виступом не означає, що ви зазнаєте невдачі; воно означає, що ситуація для вас важлива.

Більше про практичні стратегії можна прочитати в нашій статті про те, як зрозуміти та зміцнити самоефективність.

Якщо тривале відчуття, що ви ні з чим не справляєтеся, поєднується з пригніченим настроєм, безнадією чи виснаженням, варто поговорити з лікарем або психологом. Бал за тестом Big Five не є діагнозом.

Поширені запитання

Самоефективність – це те саме, що впевненість у собі?

Близько, але не зовсім. Про впевненість у собі часто говорять у соціальному сенсі – як ви тримаєтеся з людьми і яке враження справляєте. Самоефективність стосується саме віри в те, що ви здатні виконати те, чого вимагає завдання.

Чи може в мене бути висока самоефективність в одній сфері й низька в іншій?

Так. Бандура вважав, що самоефективність може різнитися залежно від сфери. Ви можете почуватися дуже компетентними на роботі й невпевнено на кухні. Фасет Великої п'ятірки вимірює загальнішу схильність, що проявляється в різних ситуаціях.

Чи погано мати низьку самоефективність?

Не обов'язково. Дослідження свідчать, що певна частка сумніву може робити вас обачнішими. Проблемою це стає здебільшого тоді, коли заважає вам братися за те, з чим ви насправді впоралися б.

Як вимірюється самоефективність у тесті Big Five?

Наш тест ґрунтується на опитувальнику IPIP-NEO-120, у якому кожен фасет вимірюють чотири твердження. Для самоефективності вони стосуються того, чи успішно ви виконуєте завдання, чи досягаєте високих результатів у тому, що робите, чи без труднощів даєте раду завданням і чи знаєте, як доводити справи до кінця. Сприймайте бал як ознаку певної закономірності, а не як повний опис себе.

Дізнайтеся свій результат

Самоефективність – лише один із шести фасетів сумлінності. Можна мати високу самоефективність і водночас низькі показники упорядкованості чи самодисципліни.

Пройдіть тест Big Five і подивіться свій повний профіль з усіма 30 фасетами.

Джерела

• Bandura, A. (1977). Self-efficacy: Toward a unifying theory of behavioral change. Psychological Review, 84(2), 191–215.
• Stajkovic, A. D. & Luthans, F. (1998). Self-efficacy and work-related performance: A meta-analysis. Psychological Bulletin, 124(2), 240–261.
• Sitzmann, T. & Yeo, G. (2013). A meta-analytic investigation of the within-person self-efficacy domain: Is self-efficacy a product of past performance or a driver of future performance? Personnel Psychology, 66(3), 531–568.
• Vancouver, J. B., Thompson, C. M., Tischner, E. C. & Putka, D. J. (2002). Two studies examining the negative effect of self-efficacy on performance. Journal of Applied Psychology, 87(3), 506–516.
• Judge, T. A., Erez, A., Bono, J. E. & Thoresen, C. J. (2002). Are measures of self-esteem, neuroticism, locus of control, and generalized self-efficacy indicators of a common core construct? Journal of Personality and Social Psychology, 83(3), 693–710.
• Johnson, J. A. (2014). Measuring thirty facets of the Five Factor Model with a 120-item public domain inventory: Development of the IPIP-NEO-120. Journal of Research in Personality, 51, 78–89.