Обов'язковість: чому одні люди дотримують слова, навіть коли ніхто не перевіряє?

Пізня ніч, вулиця порожня, на пішохідному світлофорі горить червоне. Ні машин, ні людей, ні камер.

Одні люди просто переходять дорогу. Інші стоять і чекають на зелене світло, хоча чудово знають, що ніхто ніколи про це не дізнається.

Та сама закономірність проявляється й деінде. Одні дотримують обіцянки, яку мимохідь дали кілька місяців тому, навіть якщо інша людина, найпевніше, про неї вже забула. Інші сприймають обіцянки й правила як приблизні орієнтири, які можна підлаштувати, коли змінюються обставини.

Чому одні люди так міцно прив'язані до свого слова, своїх обов'язків і правил?

Психологи називають цю схильність обов'язковістю. У моделі Великої п'ятірки це один із шести фасетів сумлінності. Він описує, наскільки сильно ви почуваєтеся зобов'язаними дотримуватися зобов'язань, обіцянок і правил.

Що означає обов'язковість?

Обов'язковість – це почуття обов'язку й моральної відповідальності. Люди з високими показниками серйозно ставляться до обіцянок, дотримуються правил і почуваються ніяково, коли їх порушують.

Люди з високими показниками часто впізнають себе в такому:

• Ви дотримуєтеся своїх обіцянок, навіть дрібних.
• Вам важко порушувати правила, навіть ті, які здаються вам безглуздими.
• Ви кажете правду, навіть коли маленька неправда була б зручнішою.
• Ви відчуваєте сильну відповідальність за завдання, які взяли на себе.
• Вас дратує, коли інші не роблять того, що обіцяли.

Обов'язковість – не те саме, що нудність чи негнучкість. Багато обов'язкових людей теплі, дотепні й спонтанні. Цей фасет стосується того, як ви ставитеся до зобов'язань, а не того, який ви співрозмовник.

Головне не те, чи подобаються вам правила, а те, наскільки сильно ви почуваєтеся зобов'язаними виконувати те, що пообіцяли.

Провина як внутрішня сигналізація

Що змушує людей дотримувати слова, коли ніхто не бачить? Частково відповідь може полягати в тому, наскільки сильно вони наперед відчувають, як погано їм буде, якщо вчинять неправильно.

Психологиня Тая Коен та її колеги досліджували те, що вони називають схильністю до почуття провини: схильність очікувати, що вам буде погано через неправильний вчинок, навіть якщо він приватний і ніхто інший про нього не дізнається. Ідеться не про постійне почуття провини, а про передчуття провини до того, як ви щось зробите.

У їхніх дослідженнях за участю дорослих у США люди з високою схильністю до почуття провини ухвалювали менше неетичних ділових рішень, скоювали менше правопорушень і поводилися чесніше в економічних рішеннях. На роботі такі працівники рідше вдавалися до поведінки, що шкодить організації.

Схильність до почуття провини – не те саме, що фасет обов'язковості. Але вона ілюструє механізм, який, імовірно, лежить в основі значної частини того, що вимірює цей фасет: внутрішню сигналізацію, яка спрацьовує до того, як ви порушите обіцянку, а не лише після того, як вас викрили.

Обов'язок на роботі та у здоров'ї

Сумлінність – ширша риса, до якої належить обов'язковість, – чітко проявляється в дослідженнях поведінки на роботі.

Метааналіз 2007 року розглядав те, що дослідники називають девіантною поведінкою на роботі: поведінку, яка шкодить колегам чи організації, як-от крадіжки, саботаж, грубість або навмисно повільна робота. Найтісніше така поведінка була пов'язана з низькою доброзичливістю, низькою сумлінністю й низькою емоційною стабільністю, а також із меншою готовністю допомагати понад те, чого вимагає робота.

Та сама закономірність спостерігається у сфері здоров'я. Від чверті до половини всіх людей не приймають ліки так, як їм призначено. Метааналіз 2014 року об'єднав 16 досліджень за участю 3 476 осіб і виявив, що вища сумлінність поєднується з кращим дотриманням схеми лікування. Загалом зв'язок був слабким, але сильнішим у молодших вибірках.

Слабкий ефект може здаватися неважливим, але для ліків, де важить кожна доза, невеликі відмінності в дотриманні призначень можуть мати реальні наслідки.

Темний бік обов'язку: покора

Обов'язковість – не лише позитивна риса. Почуття обов'язку може змусити людей робити те, чого робити не слід, якщо про це просить хтось наділений владою.

У 1960-х роках Стенлі Мілґрем показав, що багато звичайних людей були готові завдавати іншій людині, як вони вважали, небезпечних ударів струмом, коли авторитетна особа казала їм продовжувати. У його першому опублікованому дослідженні 26 із 40 учасників дійшли до найвищого рівня на генераторі. Удари струмом не були справжніми, а «жертва» співпрацювала з дослідником, але учасники цього не знали.

Французьке дослідження, опубліковане 2015 року, відтворило цю схему у формі фальшивого телевізійного шоу. Через вісім місяців дослідники зв'язалися з 66 учасниками нібито для не пов'язаного з експериментом опитування громадської думки, яке містило й опитувальник особистості.

Ті, хто мав вищі показники сумлінності й доброзичливості, були готові завдавати сильніших ударів. Вибірка була невеликою, а дослідження вимірювало широкі риси, а не сам фасет обов'язковості. Проте воно показує, що якості, які ми зазвичай хвалимо, як-от надійність і готовність до співпраці, можуть також ускладнювати відмову авторитетній особі.

Обов'язковість – не те саме, що моральність

Обов'язковість легко сплутати з тим, щоб бути хорошою людиною. Ці речі перетинаються, але вони не тотожні.

У Великій п'ятірці є окремий фасет моральність, що належить до доброзичливості. Він стосується чесності й справедливості щодо інших людей і того, щоб не маніпулювати іншими заради власної вигоди.

Обов'язковість більше стосується вашого ставлення до обов'язків, правил і обіцянок. Хтось може бути дуже чесним і справедливим до інших, але вважати бюрократію та жорсткі правила безглуздими. А хтось інший може дотримуватися кожного правила до букви, не надто переймаючись людьми, яких ці правила стосуються.

Обов'язковість відрізняється також від упорядкованості. Упорядкованість стосується структури й охайності. Можна бути безладним і все одно завжди робити те, що пообіцяли.

Що означає високий або низький показник?

Висока обов'язковість

Ви надійні, й інші знають, що можуть на вас покластися. Ви серйозно ставитеся до зобов'язань і відчуваєте сильну відповідальність за те, щоб дотримати слова.

Зворотний бік – вам може бути важко відмовляти, ви можете брати на себе забагато або відчувати сильну провину, коли не вдається виконати все, що пообіцяли. Вам також може бути важко порушити правило, навіть коли це було б правильно.

Низька обов'язковість

Ви сприймаєте правила й домовленості як практичні інструменти, а не як священні зобов'язання. Ви готові пристосовуватися, коли змінюються обставини, і не боїтеся ставити під сумнів правила, які не мають сенсу.

Ризик полягає в тому, що інші можуть вважати вас ненадійними, якщо ви змінюєте плани чи не виконуєте дрібних обіцянок. Допомагає чітко казати, що ви можете пообіцяти, а що ні.

Обидва описи стосуються типових схильностей, а не правил, що діють у кожній ситуації.

У повсякденному житті

• На роботі: люди з високими показниками часто саме ті, хто дотримується дедлайнів і процедур. Люди з низькими показниками можуть добре бачити, коли процедури варто змінити.
• У стосунках: дотримання дрібних обіцянок, як-от зателефонувати тоді, коли сказали, з часом будує довіру. Відмінності в обов'язковості можуть спричиняти тертя, якщо один партнер вважає домовленості обов'язковими, а другий – гнучкими.
• З друзями: обов'язкові люди часто приходять, коли обіцяли, навіть якщо втомилися. Це цінують, але це може призводити й до виснаження.
• У суспільстві: обов'язковість впливає на те, як ми ставимося до податків, правил дорожнього руху й офіційних рекомендацій. Люди з низькими показниками часто саме ті, хто питає, чи має правило взагалі сенс.

Чи може обов'язковість змінитися?

Особистість досить стабільна, але не незмінна. Великий метааналіз 2006 року показав, що сумлінність зазвичай зростає в дорослому віці, особливо між 20 і 40 роками. Багато людей стають надійнішими, коли беруть на себе відповідальність за роботу, житло та інших людей.

Якщо ви хочете бути людиною, на яку можуть покластися інші, найбільше часто допомагають невеликі зміни:

• Обіцяйте менше, але виконуйте обіцяне.
• Записуйте домовленості, яких дійшли мимохідь.
• Кажіть «ні» або «я вам відповім пізніше» замість «так», коли не впевнені.

Якщо ваш бал дуже високий, завдання часто протилежне: дозволити собі відмовитися від зобов'язань чи переглянути їх, не відчуваючи, що ви зазнали невдачі.

Поширені запитання

Чи обов'язкові люди чесніші?

Часто, але не завжди. В IPIP-NEO-120 до цього фасету входить твердження про те, чи кажете ви правду, тож чесність – частина того, що вимірюється. Чесність щодо інших вимірюється також у фасеті моральності в межах доброзичливості.

Чи низька обов'язковість означає безвідповідальність?

Не обов'язково. Низький бал означає, що загалом ви менше почуваєтеся зобов'язаними правилами й домовленостями. Багато людей із низькими показниками беруть на себе велику відповідальність за те, що вважають важливим, але роблять це не лише з почуття обов'язку.

Чи можна бути надто обов'язковим?

Так. Дуже сильне почуття обов'язку може ускладнювати відмови, викликати почуття провини, коли щось не вдається, і, як показують дослідження покори, ускладнювати опір авторитетній особі.

Як вимірюється обов'язковість у тесті Big Five?

Наш тест ґрунтується на опитувальнику IPIP-NEO-120, у якому кожен фасет вимірюють чотири твердження. Для обов'язковості вони стосуються того, чи дотримуєтеся ви своїх обіцянок, чи кажете правду, чи порушуєте правила й чи порушуєте свої обіцянки. Сприймайте бал як ознаку певної закономірності, а не як повний опис себе.

Дізнайтеся свій результат

Обов'язковість – лише один із шести фасетів сумлінності. Можна бути дуже обов'язковим і водночас мати низькі показники упорядкованості чи прагнення до досягнень.

Пройдіть тест Big Five і подивіться свій повний профіль з усіма 30 фасетами.

Джерела

• Cohen, T. R., Panter, A. T. & Turan, N. (2012). Guilt proneness and moral character. Current Directions in Psychological Science, 21(5), 355–359.
• Berry, C. M., Ones, D. S. & Sackett, P. R. (2007). Interpersonal deviance, organizational deviance, and their common correlates: A review and meta-analysis. Journal of Applied Psychology, 92(2), 410–424.
• Molloy, G. J., O'Carroll, R. E. & Ferguson, E. (2014). Conscientiousness and medication adherence: A meta-analysis. Annals of Behavioral Medicine, 47(1), 92–101.
• Milgram, S. (1963). Behavioral study of obedience. Journal of Abnormal and Social Psychology, 67(4), 371–378.
• Bègue, L., Beauvois, J.-L., Courbet, D., Oberlé, D., Lepage, J. & Duke, A. A. (2015). Personality predicts obedience in a Milgram paradigm. Journal of Personality, 83(3), 299–306.
• Roberts, B. W., Walton, K. E. & Viechtbauer, W. (2006). Patterns of mean-level change in personality traits across the life course: A meta-analysis of longitudinal studies. Psychological Bulletin, 132(1), 1–25.
• Johnson, J. A. (2014). Measuring thirty facets of the Five Factor Model with a 120-item public domain inventory: Development of the IPIP-NEO-120. Journal of Research in Personality, 51, 78–89.