Моральність: чому дехто залишається чесним, навіть коли ніхто не бачить?

Каса самообслуговування в супермаркеті не зчитала один товар. Ніхто цього не помітив і ніколи не помітить.

Дехто повертається й платить, навіть не замислюючись. Інші знизують плечима: це, мовляв, проблема магазину. Більшість із нас, мабуть, бувала в подібній ситуації – з податковою декларацією, авансовим звітом чи грою, де можна було підглянути відповіді.

Чому деякі люди залишаються чесними, навіть коли шахрайство нічого б не коштувало й ніхто б про нього не дізнався?

Частина відповіді криється в тому, що у Великій п'ятірці називають моральністю. Це один із шести фасетів доброзичливості, і він описує, наскільки людина не схильна шахраювати, маніпулювати чи використовувати інших, щоб досягти свого.

Що означає моральність?

Назва може ввести в оману. Цей фасет не стосується релігійних переконань, політичних цінностей чи того, які моральні правила, на вашу думку, повинні панувати в суспільстві. В оригінальній моделі NEO той самий фасет називається прямотою (straightforwardness).

Він стосується того, як ви поводитеся з людьми на практиці. Люди з високими показниками часто впізнають себе в такому:

• Вам незручно використовувати людей для власних цілей.
• Ви радше програєте, ніж виграєте шахрайством.
• Ви кажете те, що думаєте, а не ведете ігри.
• Ви навмисно не заважаєте планам інших людей.

Люди з низькими показниками охочіше перекручують правду чи діють тактично, коли це вигідно. Злочинцями їх це не робить. Багато хто просто вважає, що певна частка стратегії й стриманості – це частина того, як влаштований світ.

Головне – не те, що ви вважаєте правильним, а те, чи готові ви скористатися іншими, коли випаде нагода.

Більшість людей бреше менше, ніж могла б

Економісти Урс Фішбахер і Франциска Фельмі-Гойзі розробили простий експеримент. Учасники наодинці кидали кубик і самі повідомляли, яке число випало. Що більше число, то більше грошей вони отримували. Перевірити окремий кидок не міг ніхто.

Оскільки справжній розподіл результатів кубика відомий, дослідники все одно могли бачити, скільки шахрайства було в групі загалом.

Близько 20 відсотків збрехали якнайбільше. Але 39 відсотків були цілком чесними, хоча ніхто не зміг би їх викрити. Багато хто з решти збрехав лише трохи: назвав вище число, але не те, що давало найбільший виграш.

Отже, існують і повна чесність, і повна нечесність, а велика група опиняється десь посередині.

Шахрувати «лише трішки»

Чому хтось бреше трохи, але не до кінця?

Ніна Мазар, Он Амір і Ден Аріелі запропонували пояснення у 2008 році. Більшість людей хоче вважати себе чесними. Тому вони шахраюють достатньо, щоб отримати вигоду, але не настільки, щоб довелося визнати себе нечесними.

У їхньому першому експерименті учасники, які спершу намагалися пригадати десять заповідей, згодом менше шахраювали під час іншого завдання. Цей результат став знаменитим. Але коли 25 дослідницьких груп повторили експеримент за спільним протоколом і майже з 5800 учасниками, ефект морального нагадування зник.

Ідея, що люди захищають свій образ себе, залишається впливовою, але прості прийоми, які мали б зробити людей чеснішими, виявилися менш надійними, ніж здавалося спершу.

Хто бреше? Особистість має значення

Ситуація важить. Метааналіз 565 експериментів, який провели Філіп Герлах і колеги, показав, що нечесність залежить від таких чинників, як розмір винагороди, а також від характеристик людини, наприклад статі й віку.

А що з особистістю? Даніель Гек і колеги повторно проаналізували 16 досліджень із понад 5000 учасників, кожен з яких мав нагоду шахраювати в завданні з кубиком.

Найсильнішим предиктором виявилася риса під назвою «чесність-скромність» (Honesty-Humility) з моделі особистості HEXACO. Що вищий бал за цією рисою, то менша ймовірність шахрайства. Дослідники описали ефект як середній або великий, і він зберігався незалежно від інших рис, віку та статі.

З рис Великої п'ятірки з шахрайством була пов'язана лише доброзичливість, але вона нічого не додавала понад чесність-скромність.

Чому це важливо тут? Чесність-скромність не входить до Великої п'ятірки, але сильно перетинається з двома фасетами доброзичливості: моральністю та скромністю. Фасет моральності в дослідженні безпосередньо не вимірювали, але воно показує, що схильність не використовувати інших – це те, чим люди справді відрізняються, і що це виявляється в поведінці, а не лише в опитувальниках.

Моральність – не те саме, що дотримання правил

Моральність легко сплутати з обов'язковістю – фасетом сумлінності.

Обов'язковість – це дотримання обіцянок і правил та виконання того, що ви взяли на себе. Моральність – це небажання використовувати інших людей.

Уявіть двох працівників. Один завжди правильно заповнює документи й приходить вчасно, але охоче приписує собі ідею колеги. Інший недбало ставиться до паперів, але ніколи не обдурив би колегу. Перший має високу обов'язковість, другий – високу моральність.

Моральність також відрізняється від лібералізму, який стосується ставлення до авторитетів і традицій, а не того, наскільки чесно ви поводитеся з людьми.

Низький бал не є ознакою психопатії чи будь-якого іншого розладу. Маніпулятивність і черствість у крайніх формах описано в статті про темне ядро особистості, але звичайний профіль Великої п'ятірки нічого не діагностує.

Що означає високий або низький показник?

Висока моральність

Ви прямолінійні й не бачите потреби в удаванні чи маніпуляціях. Людям зазвичай легко з вами, бо вони знають, чого від вас чекати.

Зворотний бік – ви можете виявитися неготовими, коли інші діють тактично, а переговори чи офісні інтриги можуть вас виснажувати.

Низька моральність

Ви охочіше дієте стратегічно й не розкриваєте всіх карт. У деяких ситуаціях, як-от на жорстких переговорах чи на конкурентних ринках, це може бути перевагою.

Це не означає, що у вас немає принципів. Часто за цим стоїть переконання, що певна тактика необхідна й що інші роблять так само. Але якщо інші дізнаються, що ви їх використали, відновити довіру буде важко.

Обидва описи стосуються типових тенденцій, а не правил, що діють у кожній ситуації.

У повсякденному житті

• На роботі: людей із високими показниками часто вважають надійними колегами й справедливими керівниками. Люди з низькими показниками можуть легше орієнтуватися в інтригах і переговорах, але ризикують із часом утратити довіру.
• У стосунках: чесність – основа більшості близьких стосунків. Люди з високими показниками часто очікують такої ж відкритості від партнера, і обман може їх глибоко ранити.
• В іграх і спорті: дехто ніяк не може змусити себе шахраювати в настільній грі, навіть проти дітей. Інші вважають дрібні хитрощі частиною розваги.
• Гроші й документи: податкові декларації, звіти про витрати та страхування – класичні ситуації, де ніхто не дивиться і де різниця стає помітною.

Чи може моральність змінитися?

Особистість досить стабільна, але не застигла. Дуже масштабне дослідження Крістофера Сото й колег порівняло понад 1,2 мільйона людей віком від 10 до 65 років. Серед дорослих вікові відмінності здебільшого вказували на більшу зрілість і пристосованість. Дослідження порівнювало вікові групи, а не стежило за тими самими людьми з часом, тож воно показує відмінності між віковими групами, а не зміни в кожної окремої людини.

Водночас дослідження шахрайства показують, що ситуація має велике значення. Великі винагороди й малий ризик спокушають більшість людей. Якщо ви хочете діяти відповідно до своїх цінностей, ефективніше може бути змінити оточення, ніж покладатися на силу волі:

• Уникайте ситуацій, де шахрувати легко й спокусливо, замість того щоб випробовувати себе.
• Заздалегідь вирішіть, як діятимете, ще до того, як з'явиться спокуса.
• Думайте про людину з іншого боку, а не лише про абстрактну систему.
• Будьте чесними із собою щодо дрібних винятків, які ви собі дозволяєте.

Поширені запитання

Чи означає високий бал, що я краща людина?

Ні. Фасет вимірює одну тенденцію, а не вашу цінність як людини. Моральний характер охоплює набагато більше, наприклад співчуття, сміливість і справедливість, і можна мати високий бал за моральністю, але все одно мати інші сліпі плями.

Чи означає низький бал, що я нечесна людина?

Не обов'язково. Люди з низькими показниками охочіше діють стратегічно, але багато хто з них має чіткі межі того, що вважає прийнятним. Бал говорить про тенденцію, а не про конкретні вчинки.

Чому більшість людей бреше лише трохи?

На думку Мазар і колег, більшість із нас хоче бачити себе чесними. Дрібну брехню можна виправдати, велику – ні. Тому в експериментах багато людей шахраюють трохи, але не настільки, наскільки могли б.

Як вимірюється моральність у тесті Big Five?

Наш тест ґрунтується на IPIP-NEO-120, де кожен фасет вимірюється чотирма твердженнями. Для моральності всі чотири мають зворотне формулювання: вони стосуються того, чи використовуєте ви інших для досягнення власних цілей, чи шахраюєте, щоб досягти свого, чи користуєтеся іншими людьми й чи заважаєте планам інших людей. Сприймайте бал як ознаку певної закономірності, а не як повний опис себе.

Дізнайтеся свій результат

Моральність – лише один із шести фасетів доброзичливості. Можна бути дуже чесним і водночас мати низькі бали за довірою чи співчуттям.

Пройдіть тест Big Five і подивіться на свій повний профіль з усіма 30 фасетами.

Джерела

• Fischbacher, U. & Föllmi-Heusi, F. (2013). Lies in disguise: An experimental study on cheating. Journal of the European Economic Association, 11(3), 525–547.
• Mazar, N., Amir, O. & Ariely, D. (2008). The dishonesty of honest people: A theory of self-concept maintenance. Journal of Marketing Research, 45(6), 633–644.
• Verschuere, B. et al. (2018). Registered Replication Report on Mazar, Amir, and Ariely (2008). Advances in Methods and Practices in Psychological Science, 1(3), 299–317.
• Gerlach, P., Teodorescu, K. & Hertwig, R. (2019). The truth about lies: A meta-analysis on dishonest behavior. Psychological Bulletin, 145(1), 1–44.
• Heck, D. W., Thielmann, I., Moshagen, M. & Hilbig, B. E. (2018). Who lies? A large-scale reanalysis linking basic personality traits to unethical decision making. Judgment and Decision Making, 13(4), 356–371.
• Soto, C. J., John, O. P., Gosling, S. D. & Potter, J. (2011). Age differences in personality traits from 10 to 65: Big Five domains and facets in a large cross-sectional sample. Journal of Personality and Social Psychology, 100(2), 330–348.
• Johnson, J. A. (2014). Measuring thirty facets of the Five Factor Model with a 120-item public domain inventory: Development of the IPIP-NEO-120. Journal of Research in Personality, 51, 78–89.