Співпраця: чому дехто будь-що уникає конфліктів?

Під час сімейної вечері хтось кидає зауваження про політику. Один за столом одразу змінює тему. Інший пропускає це повз вуха, хоча й не згоден. Третій нахиляється вперед, явно передчуваючи дискусію.

Дехто радше проковтне роздратування, ніж ризикуватиме посваритися. Інші вважають, що добра суперечка розряджає атмосферу.

Чому ми так по-різному реагуємо на конфлікти?

Частина відповіді криється в тому, що у Великій п'ятірці називають співпрацею. Це один із шести фасетів доброзичливості, і він описує, наскільки ви уникаєте конфронтації і наскільки малоймовірно, що ви кричатимете, ображатимете чи мститиметеся, коли з кимось не згодні.

Що означає співпраця?

Назва може навести на думку про командну роботу. У Великій п'ятірці цей фасет стосується передусім того, як ви поводитеся з незгодою та гнівом щодо інших. В оригінальній моделі NEO він називається поступливістю (compliance).

Люди з високими показниками часто впізнають себе в такому:

• Ви не любите сварок і намагаєтеся їх згладити.
• Ви рідко підвищуєте голос чи когось ображаєте, навіть коли сердитеся.
• Ви радше відпускаєте ситуацію, ніж мститеся людям.
• Ви готові йти на компроміс, іноді коштом власних бажань.

Людям із низькими показниками комфортніше в конфронтації. Вони можуть насолоджуватися гарячими дебатами, казати саме те, що думають, і наполягати на своєму.

Головне – не те, чи ви сердитеся, а те, що ви з цим робите, коли з кимось конфліктуєте.

Усі віддають перевагу переговорам, але не однаково

Вільям Граціано й колеги попросили 263 студентів оцінити різні способи розв'язання конфліктів у п'яти типах стосунків.

І люди з високою, і люди з низькою доброзичливістю погоджувалися, що переговори та відступ – кращий вибір, ніж силові тактики на кшталт погроз чи тиску. Але люди з низькою доброзичливістю оцінювали силові тактики як кращий варіант, ніж ті, в кого доброзичливість висока.

У другому дослідженні науковці знімали на відео пари, які мали разом розв'язувати конфліктні завдання. Доброзичливість була пов'язана з тим, як розгорталися конфлікти, так само як стать і те, хто був партнером.

Доброзичливість формує повсякденні конфлікти

Лорі Дженсен-Кемпбелл і Вільям Граціано протягом двох тижнів стежили за щоденниковими записами молодих людей про реальні конфлікти в повсякденному житті.

З рис Великої п'ятірки найтісніше з реакціями на конфлікт була пов'язана доброзичливість. Тих, хто вдавався до деструктивних тактик у конфліктах, учителі, які їх знали, оцінювали як менш пристосованих.

Пізніше дослідження школярів виявило ту саму закономірність. Пари дітей із високою доброзичливістю, за оцінками спостерігачів, мали гармонійніші й конструктивніші конфлікти.

Коротке замикання агресії

Чому дехто не зривається навіть у відповідь на провокацію?

Браян Маєр, Майкл Робінсон і Бенджамін Вілковскі показували учасникам подразники, пов'язані з агресією. Такі подразники, наприклад медіа з насильством, можуть посилювати і ворожі думки, і агресивну поведінку.

Так сталося й тут, але лише в людей із низькою доброзичливістю. У другому дослідженні подразники, пов'язані з агресією, натомість активували просоціальні думки в найдоброзичливіших учасників.

Дослідники припустили, що доброзичливі люди можуть «закорочувати» шлях від провокації до агресії, автоматично звертаючись до доброзичливіших думок. У дослідженні вимірювали доброзичливість загалом, а не саме фасет співпраці, але воно описує механізм, який добре пасує до цього фасету.

Чи програють добряки?

Поширена думка: хто уникає конфліктів, той програє на роботі.

Тімоті Джадж, Бет Лівінгстон і Шарліс Герст у чотирьох дослідженнях виявили, що доброзичливіші люди заробляли менше і що в чоловіків цей зв'язок був більш негативним, ніж у жінок. Вони вимірювали доброзичливість загалом, а не фасет співпраці. Експеримент засвідчив, що доброзичливі чоловіки можуть наражатися на негативну реакцію, бо порушують очікування щодо того, як чоловіки «мають» поводитися.

Але й недоброзичливість – не короткий шлях до влади. Довготривале дослідження, про яке ми писали, показало, що недоброзичливі люди не просувалися в організаціях вище за інших. Докладніше читайте в статті Чи мають недоброзичливі люди більше шансів здобути владу на роботі?

Співпраця – не те саме, що низький гнів

Співпрацю легко сплутати з гнівом – фасетом нейротизму.

Гнів стосується того, наскільки легко ви відчуваєте роздратування й лють. Співпраця – того, як ви на це реагуєте. Можна швидко сердитися й усе одно прикусити язика. А можна рідко гніватися, але бути холодним і конфронтаційним, коли для вас щось важливе.

Співпраця також відрізняється від асертивності. Асертивність – це вміння брати ініціативу й висловлюватися. Можна твердо стояти на своєму, ні на кого не кричачи й нікого не ображаючи. Багато людей із високими балами і за асертивністю, і за співпрацею добре дають раду конфліктам саме тому, що кажуть те, що думають, не нападаючи.

Що означає високий або низький показник?

Висока співпраця

Ви уникаєте конфліктів і вмієте згладжувати гострі кути. Людям приємно з вами працювати й жити, і ви рідко влаштовуєте зайві драми.

Ризик у тому, що ви уникаєте конфліктів, які варто було б розв'язати, надто багато ковтаєте й дозволяєте іншим вирішувати. З часом невисловлені розбіжності можуть наростати.

Низька співпраця

Вам комфортно в конфронтації, і ви кажете те, що думаєте. Це може бути цінним, коли щось треба поставити під сумнів, і на переговорах, де доводиться обстоювати себе.

Ризик у тому, що конфлікти загострюються більше, ніж потрібно, і стосунки страждають. У дослідженнях Граціано навіть люди з низькою доброзичливістю оцінювали переговори як кращий вибір, ніж силові тактики.

Обидва описи стосуються типових тенденцій, а не правил, що діють у кожній ситуації.

У повсякденному житті

• На роботі: люди з високими показниками створюють добру робочу атмосферу, але їм, можливо, варто вчитися порушувати проблеми заздалегідь. Люди з низькими показниками можуть рушити важливі зміни, але варто стежити за тим, яке враження вони справляють.
• У стосунках: пари, де обоє уникають конфліктів, можуть накопичити багато невисловлених проблем. Пари, де обоє схильні до конфронтації, можуть часто сваритися. Часто ключове – як конфлікти розв'язуються, а не чи вони виникають.
• У родині: люди з високими показниками часто стають миротворцями. Це може бути цінно, але й виснажливо, якщо відповідальність за мир завжди лежить на вас.
• В інтернеті: коментарі винагороджують конфронтацію. Людей із низькими показниками легко втягнути в суперечки, а люди з високими часто тримаються осторонь.

Чи може співпраця змінитися?

Особистість досить стабільна, але як поводитися в конфліктах, можна навчитися. Масштабний метааналіз 92 вибірок, проведений Брентом Робертсом і колегами, показав, що середній рівень доброзичливості змінювався лише в старшому віці, тож не варто чекати, що він зміниться сам собою за кілька років.

Добра новина в тому, що поведінка в конфліктах – це навичка, а не лише риса. Ось що допомагає незалежно від вашого балу:

• Відокремлюйте питання від людини: критикуйте вчинок, а не те, якою є людина.
• Робіть паузу, коли помічаєте, що ось-ось скажете щось, про що пошкодуєте.
• Якщо ви уникаєте конфліктів, вчіться висловлювати дрібні розбіжності заздалегідь, поки вони не розрослися.
• Якщо ви схильні до конфронтації, запитайте себе, чи варта перемога в суперечці того, чого вона коштує стосункам.

Поширені запитання

Чи шкідливо уникати конфліктів?

Не обов'язково. Багато конфліктів не варті того, щоб у них вступати. Але якщо ви регулярно ковтаєте те, що для вас важливо, може накопичуватися фрустрація. Мета – обирати свої конфлікти, а не уникати всіх.

Чи означає низька співпраця, що я агресивний?

Ні. Люди з низькими показниками охочіше вступають у конфронтацію і менш охоче поступаються, але це не те саме, що насильство чи проблема з агресією. Якщо гнів призводить до ситуацій, про які ви шкодуєте, може бути корисно поговорити з лікарем або психологом.

Чи можна бути водночас добрим і прямим?

Так. Прямота означає казати те, що думаєте, а низька співпраця – нападати, ображати чи мститися. Можна бути чітким і водночас шанобливим.

Як вимірюється співпраця в тесті Big Five?

Наш тест ґрунтується на IPIP-NEO-120, де кожен фасет вимірюється чотирма твердженнями. Для співпраці всі чотири мають зворотне формулювання: вони стосуються того, чи любите ви добряче посваритися, чи кричите на людей, чи ображаєте людей і чи мститеся кривдникам. Сприймайте бал як ознаку певної закономірності, а не як повний опис себе.

Дізнайтеся свій результат

Співпраця – лише один із шести фасетів доброзичливості. Можна уникати конфліктів і водночас мати низькі бали за довірою чи альтруїзмом.

Пройдіть тест Big Five і подивіться на свій повний профіль з усіма 30 фасетами.

Джерела

• Graziano, W. G., Jensen-Campbell, L. A. & Hair, E. C. (1996). Perceiving interpersonal conflict and reacting to it: The case for agreeableness. Journal of Personality and Social Psychology, 70(4), 820–835.
• Jensen-Campbell, L. A. & Graziano, W. G. (2001). Agreeableness as a moderator of interpersonal conflict. Journal of Personality, 69(2), 323–362.
• Jensen-Campbell, L. A., Gleason, K. A., Adams, R. & Malcolm, K. T. (2003). Interpersonal conflict, agreeableness, and personality development. Journal of Personality, 71(6), 1059–1086.
• Meier, B. P., Robinson, M. D. & Wilkowski, B. M. (2006). Turning the other cheek: Agreeableness and the regulation of aggression-related primes. Psychological Science, 17(2), 136–142.
• Judge, T. A., Livingston, B. A. & Hurst, C. (2012). Do nice guys—and gals—really finish last? The joint effects of sex and agreeableness on income. Journal of Personality and Social Psychology, 102(2), 390–407.
• Roberts, B. W., Walton, K. E. & Viechtbauer, W. (2006). Patterns of mean-level change in personality traits across the life course: A meta-analysis of longitudinal studies. Psychological Bulletin, 132(1), 1–25.
• Johnson, J. A. (2014). Measuring thirty facets of the Five Factor Model with a 120-item public domain inventory: Development of the IPIP-NEO-120. Journal of Research in Personality, 51, 78–89.