Співчуття: чому дехто відводить погляд від чужих страждань?

У новинах показують кадри з місця катастрофи. Одна людина зупиняється й дивиться, відчуває клубок у горлі й шукає, як зробити пожертву. Інша перемикає канал. Третя думає, що це жахливо, але немає сенсу засмучуватися через те, чого не можеш змінити.

Чому деяким людям важко відпустити чужі страждання, а інші відводять погляд?

Частина відповіді криється в тому, що у Великій п'ятірці називають співчуттям. Це один із шести фасетів доброзичливості, і він описує, наскільки ви м'якосерді і наскільки сильно вас зворушують люди, яким живеться гірше, ніж вам.

Що означає співчуття?

Співчуття – це вміння переживати за інших: бути зворушеним їхніми стражданнями й бажати, щоб у них усе було добре. В оригінальній моделі NEO той самий фасет називається м'якосердістю (tender-mindedness).

Люди з високими показниками часто впізнають себе в такому:

• Вас зворушує, коли ви бачите, що комусь важко.
• Ви думаєте про тих, кому живеться гірше, наприклад про бездомних чи біженців.
• Вам важко ігнорувати чужі проблеми.
• Коли хтось помилився, ви схиляєтеся радше до милосердя, ніж до суворих принципів.

Людей із низькими показниками чужі страждання зачіпають менше. Вони часто цінують об'єктивні, раціональні судження і більше дбають про справедливість і послідовність, ніж про милосердя.

Головне – не те, чи ви розумієте, що інші страждають, а те, наскільки це вас зачіпає.

Доброзичливі люди більше співчувають жертвам

Міра Хабаші, Вільям Граціано та Енн Гувер досліджували, як риси Великої п'ятірки пов'язані з допомогою іншим.

У трьох дослідженнях із різними методами саме доброзичливість була найтісніше пов'язана з емоційними реакціями на людей у скруті та з рішеннями їм допомогти.

Це свідчить, що співчуття – не просто приємна настанова. Воно є частиною ланцюжка, у якому переживання за інших веде до дії.

Емпатія може вести до щирої допомоги

Ми допомагаємо іншим, щоб позбутися власного дискомфорту, чи заради них самих?

Деніел Бетсон і колеги перевірили це в класичному експерименті. Учасники спостерігали, як інший студент нібито отримує удари струмом, і могли запропонувати прийняти решту ударів на себе. Насправді ситуацію було інсценовано. В одних умовах піти, не допомігши, було легко, в інших – важко.

Ті, хто відчував мало емпатії, допомагали переважно тоді, коли піти було важко, – отже, вони позбувалися власного дискомфорту. Ті, хто відчував багато емпатії, допомагали однаково, незалежно від того, легко було піти чи ні. Бетсон вважав це доказом того, що емпатія може породжувати щиро альтруїстичну мотивацію.

Чому ми відчуваємо менше, коли страждають багато людей

Відомий парадокс: страждання однієї людини може зворушити нас більше, ніж страждання тисяч. Деріл Камерон і Кіт Пейн назвали це згасанням співчутливості (collapse of compassion).

Їхнє пояснення: люди очікують, що потреби великих груп будуть непосильними, і тому заздалегідь приглушують власні почуття, щоб захиститися.

У їхніх експериментах згасання співчутливості виникало лише тоді, коли учасники очікували, що в них попросять грошей, і лише в тих, хто добре вмів регулювати свої емоції. Коли учасникам казали дозволити собі відчувати, ефект зникав.

Це проливає світло на одне з тверджень тесту – про те, що людина намагається не думати про нужденних. Відвести погляд – не завжди байдужість. Це може бути й способом захиститися від почуттів, які, як ви побоюєтеся, виявляться для вас надто сильними.

Співчуття – не те саме, що емпатичний дистрес

Це важлива відмінність.

Коли людина розділяє чужий біль настільки сильно, що сама опиняється пригніченою, це іноді називають емпатичним дистресом. Співчутливість (compassion), натомість, – це тепла турбота про інших, яка дає змогу допомагати, не вигораючи.

Ольга Клімецкі й колеги тренували учасників спершу в емпатії, тобто в розділенні чужих почуттів, а потім у співчутливості. Після тренування емпатії учасники реагували на відео з людськими стражданнями сильнішими негативними почуттями. Після тренування співчутливості негативні почуття знову зменшувалися, а позитивні посилювалися.

Співчуття також відрізняється від емоційності – фасету відкритості, що стосується того, наскільки ви усвідомлюєте власні почуття. І воно відрізняється від альтруїзму, який стосується того, що ви насправді робите, щоб допомогти.

Що означає високий або низький показник?

Високе співчуття

Ви м'якосерді, і чужі страждання легко вас зворушують. Ви часто добре вмієте слухати й бути опорою для тих, кому важко.

Ризик у тому, що чужий біль тяжко на вас лягає, особливо якщо ви працюєте з людьми в кризі або якщо новини сповнені трагедій. Без добрих способів давати собі раду це може виснажувати.

Низьке співчуття

Чужі страждання зачіпають вас менше, і ви наголошуєте на розумі, справедливості й послідовності. Це може бути перевагою там, де доводиться ухвалювати складні рішення, наприклад розподіляти обмежені ресурси чи давати чесний зворотний зв'язок.

Це не означає, що ви жорстокі чи безсовісні. Багато людей із низькими показниками справедливі й готові допомогти, але ними керують радше принципи, ніж почуття.

Обидва описи стосуються типових тенденцій, а не правил, що діють у кожній ситуації.

У повсякденному житті

• На роботі: людям із високими показниками часто добре в професіях, пов'язаних із турботою про інших, але вони ризикують утомою від співчуття. Люди з низькими показниками можуть зберігати холодну голову в кризі та під час складних рішень.
• У стосунках: високе співчуття робить вас підтримливим партнером. Якщо у вашого партнера низький бал, він може виявляти турботу радше практичними діями, ніж словами.
• Новини й соцмережі: на людей із високими показниками може сильно впливати безперервний потік страждань. Цілком нормально обмежувати те, скільки ви цього споживаєте.
• Пожертви: багато людей із високими показниками жертвують імпульсивно, коли щось їх зворушило. Буває корисно заздалегідь вирішити, скільки і кому ви хочете дати.

Чи може співчуття змінитися?

Є переконливі дані, що співчутливість можна тренувати.

Дослідження Клімецкі показали, що тренування співчутливості викликало більше позитивних почуттів у відповідь на чужі страждання й активувало іншу мережу мозку, ніж тренування емпатії. Гелен Венг і колеги виявили, що короткий курс тренування співчутливості робив учасників готовішими витрачати власні гроші, щоб допомогти іншим.

Кілька практичних ідей:

• Якщо вас легко переповнюють почуття, переведіть увагу з розділення болю на побажання людині добра й на питання, що ви можете зробити.
• Якщо помічаєте, що відводите погляд, запитайте себе, чи це байдужість, чи самозахист.
• Робіть перерви в новинах і соцмережах, коли вам це потрібно.
• Пам'ятайте, що не обов'язково відчувати все, щоб діяти добре.

Якщо ви працюєте впритул із чужими стражданнями й постійно почуваєтеся виснаженими, може допомогти розмова з лікарем або психологом.

Поширені запитання

Чи високе співчуття – це те саме, що бути емпатом?

«Емпат» – популярне слово, а не наукове поняття. Високе співчуття означає, що вас легко зворушують чужі страждання, і багато хто з тих, хто називає себе емпатом, у цьому себе впізнає. Але бал тесту не може засвідчити, що у вас є якісь особливі здібності.

Чи означає низьке співчуття, що я холодна людина чи психопат?

Ні. Низьке співчуття – нормальний варіант, і часто воно відображає схильність покладатися на розум і принципи. Психопатія охоплює набагато більше, наприклад маніпулятивність і відсутність каяття, і її не можна діагностувати за допомогою тесту Big Five.

Чому я відчуваю більше до однієї людини, ніж до тисяч?

На думку Камерона й Пейна, почасти тому, що ми захищаємося від почуттів, які, як ми очікуємо, будуть непосильними. Великі числа запускають цей захист легше, ніж одне обличчя.

Як вимірюється співчуття в тесті Big Five?

Наш тест ґрунтується на IPIP-NEO-120, де кожен фасет вимірюється чотирма твердженнями. Для співчуття вони стосуються того, чи співчуваєте ви бездомним, чи співчуваєте тим, кому живеться гірше, ніж вам, і (у зворотному формулюванні) чи вас не цікавлять проблеми інших людей і чи намагаєтеся ви не думати про нужденних. Сприймайте бал як ознаку певної закономірності, а не як повний опис себе.

Дізнайтеся свій результат

Співчуття – лише один із шести фасетів доброзичливості. Можна глибоко переживати за інших і водночас мати низькі бали за довірою чи співпрацею.

Пройдіть тест Big Five і подивіться на свій повний профіль з усіма 30 фасетами.

Джерела

• Habashi, M. M., Graziano, W. G. & Hoover, A. E. (2016). Searching for the prosocial personality: A Big Five approach to linking personality and prosocial behavior. Personality and Social Psychology Bulletin, 42(9), 1177–1192.
• Batson, C. D., Duncan, B. D., Ackerman, P., Buckley, T. & Birch, K. (1981). Is empathic emotion a source of altruistic motivation? Journal of Personality and Social Psychology, 40(2), 290–302.
• Cameron, C. D. & Payne, B. K. (2011). Escaping affect: How motivated emotion regulation creates insensitivity to mass suffering. Journal of Personality and Social Psychology, 100(1), 1–15.
• Klimecki, O. M., Leiberg, S., Ricard, M. & Singer, T. (2014). Differential pattern of functional brain plasticity after compassion and empathy training. Social Cognitive and Affective Neuroscience, 9(6), 873–879.
• Weng, H. Y. et al. (2013). Compassion training alters altruism and neural responses to suffering. Psychological Science, 24(7), 1171–1180.
• Johnson, J. A. (2014). Measuring thirty facets of the Five Factor Model with a 120-item public domain inventory: Development of the IPIP-NEO-120. Journal of Research in Personality, 51, 78–89.