Емоційність: наскільки добре ви знаєте власні почуття?

– Як справи?

– Нормально.

Для когось ця відповідь чесна. Такі люди не надто замислюються над тим, що відчувають, і просто живуть своїм днем.

Інші могли б дати вам детальний звіт: трохи неспокійно, трохи прикро через учорашнє, але водночас чекаю на вихідні. І вони часто відчувають, як почуваються люди довкола.

Чому одні з нас так тонко налаштовані на емоції, а інші ледве їх помічають?

У моделі Великої п'ятірки це описує фасет емоційності. Це один із шести фасетів відкритості досвіду, і він описує, наскільки ви усвідомлюєте власні почуття, наскільки інтенсивно їх переживаєте і наскільки цінуєте емоційний бік життя.

Що означає емоційність?

Назву легко зрозуміти неправильно. У повсякденному мовленні «емоційний» часто означає того, кого легко засмутити чи хто швидко плаче. У цьому фасеті це означає інше: відкритість до власного внутрішнього емоційного життя замість того, щоб відгороджуватися від нього.

Люди з високими показниками часто впізнають себе в такому:

• Ви сильно переживаєте свої почуття – і добрі, і погані.
• Ви помічаєте свої емоційні реакції й часто знаєте, що їх викликало.
• Ви легко вловлюєте, що відчувають інші.
• Ви розумієте людей, які піддаються емоціям, і не вважаєте це слабкістю.
• Ви сприймаєте почуття як важливу інформацію, а не як шум.

Головне не те, наскільки легко вас засмутити, а те, наскільки вам доступно те, що ви відчуваєте.

Коли почуття важко висловити словами

Психологи називають алекситимією труднощі з розпізнаванням і описом власних почуттів. Це не діагноз, а риса особистості, яка в різних людей виражена по-різному.

Дослідження 1999 року порівняло алекситимію з усіма 30 фасетами п'ятифакторної моделі у 101 студента університету. Люди з вищою алекситимією зазвичай мали вищі показники нейротизму й нижчі – екстраверсії та відкритості досвіду.

На рівні фасетів фасет відкритості, що стосується почуттів, – найближчий відповідник емоційності в нашому тесті – був одним із тих, що передбачали алекситимію. Інакше кажучи, слабкий доступ до власних почуттів і низький показник емоційності, схоже, пов'язані, хоча це й не одне й те саме.

Знати, що відчуваєте, – значить легше з цим впоратися

Чому важливо, чи вмієте ви розрізняти свої почуття?

У дослідженні 2001 року учасники 14 днів вели щоденник емоцій. Дослідники дивилися, наскільки тонко люди розрізняють емоції: чи означали для них «сумно», «роздратовано» й «тривожно» різні речі, чи ці слова вживалися майже як синоніми.

Люди, які чіткіше розрізняли свої негативні емоції, частіше намагалися їх регулювати, особливо коли емоції були сильними.

Пізніший огляд досліджень підсумував цю галузь. Люди, які переживають свої емоції точніше (це часто називають емоційною гранулярністю), рідше вдавалися до шкідливих способів упоратися, як-от запійне пияцтво, агресія чи самоушкодження, коли перебували під сильним тиском. Вони також мали менш виражені тривогу й депресію.

Ці дослідження вимірювали диференціацію емоцій, а не сам фасет емоційності. Але вони вказують на механізм: коли знаєте, що відчуваєте, легше зробити з цим щось розумне.

Слова для почуттів заспокоюють мозок

Дослідження з нейровізуалізацією 2007 року перевірило це безпосередньо. Учасники розглядали негативні емоційні зображення. Іноді їх просили дібрати слово для емоції на зображенні, а іноді обробити ті самі зображення інакше.

Коли вони називали почуття словами, реакція мигдалеподібного тіла – ділянки, яка реагує на емоційні загрози, – була слабшою. Водночас зростала активність в одній ділянці правої лобової частки.

Дослідники називають це маркуванням афекту (affect labeling). Можливо, це пояснює, чому часто допомагає сказати вголос: «Я, взагалі-то, неабияк нервую», а не просто відчувати нервування.

Емоційність – це не те саме, що нейротизм

Це найважливіше розмежування для цього фасету.

Нейротизм стосується того, наскільки легко ви переживаєте негативні емоції, як-от тривогу, гнів і смуток, і наскільки сильно вони вас б'ють. Емоційність – того, наскільки ви усвідомлюєте свої емоції, і позитивні, і негативні.

Уявіть двох людей, яким обом погано після конфлікту на роботі. Одна має високий нейротизм: почуття накочує швидко, і його важко позбутися. Інша має високу емоційність: вона точно помічає, що відчуває, розпізнає, що це розчарування, а не гнів, і розуміє чому.

Ці риси можуть поєднуватися, але не обов'язково. Можна мати багатий доступ до своїх емоцій і водночас бути емоційно стабільним. І можна легко впадати у стрес, не надто зважаючи на те, що насправді відбувається всередині.

Емоційність також межує зі співчуттям у доброзичливості. Співчуття стосується милосердя й бажання допомогти, тоді як емоційність – більше сприйняття та переживання емоцій, і своїх, і чужих.

Що означає високий або низький показник?

Висока емоційність

Ви маєте добрий контакт зі своїм емоційним життям і вважаєте почуття важливою частиною людської природи. Ви часто рано помічаєте, коли вас щось турбує, і, можливо, добре відчуваєте настрій інших.

Зворотний бік – сильні почуття можуть займати багато місця, а емоції довкола можуть на вас впливати.

Низька емоційність

Ви не витрачаєте багато часу на аналіз своїх почуттів і зазвичай зосереджуєтеся на фактах і практичних рішеннях. Багато людей із низькими показниками справляють враження спокійних і врівноважених у ситуаціях, коли інших захоплюють емоції.

Це не означає, що у вас немає почуттів. Можливо, ви просто менше їх помічаєте або волієте на них не зациклюватися. Іноді корисно прислухатися до себе, бо непомічені почуття все одно можуть впливати на сон, настрій і стосунки.

Обидва описи стосуються типових схильностей, а не правил, які діють у кожній ситуації.

У повсякденному житті

• На роботі: люди з високими показниками часто чутливі до атмосфери в команді й рано помічають, коли щось не так. Люди з низькими показниками можуть бути стабільною, практичною опорою в емоційно напружених ситуаціях.
• У стосунках: відмінності в емоційності – часте джерело непорозумінь. Один хоче поговорити про те, як усе відчувається, інший – знайти рішення. Назвати цю відмінність часто допомагає.
• У конфліктах: якщо вмієте сказати, що насправді відчуваєте, а не лише «я злюся», дійти рішення часто легше.
• З дітьми: допомагати дітям добирати слова для своїх почуттів – конкретний спосіб розвивати ту саму навичку, про яку йдеться в дослідженнях вище.

Чи може емоційність змінитися?

Особистість досить стабільна, але не незмінна. А здатність розпізнавати й описувати почуття, схоже, можна тренувати.

Огляд 2015 року зазначає, що втручання, спрямовані на посилення диференціації емоцій, можуть і зменшувати психологічні проблеми, і підвищувати благополуччя. Класична лінія досліджень психолога Джеймса Пеннебейкера також показала, що після письма про емоційні переживання покращувалося і фізичне, і психічне здоров'я.

Кілька простих способів почати:

• Кілька разів на день запитуйте себе: що я відчуваю просто зараз? Намагайтеся бути точнішими, ніж «нормально» чи «погано».
• Напишіть кілька рядків про те, що вас зачепило, і що ви при цьому відчули.
• Розрізняйте споріднені емоції: розчарування чи гнів? Нервування чи радісне збудження?
• Прочитайте більше про емоційний інтелект, який перетинається з цим фасетом.

Якщо сильні емоції беруть гору або обмежують ваше повсякденне життя, варто поговорити з лікарем або психологом. Результат тесту Big Five – не діагноз.

Поширені запитання

Чи означає висока емоційність, що я надто чутлива чи нестабільна людина?

Ні. Емоційність стосується усвідомлення почуттів, а не того, наскільки легко вас вибити з рівноваги. Останнє вимірює нейротизм, а це окрема риса.

Чи низька емоційність – це те саме, що алекситимія?

Ні. Вони пов'язані, але алекситимія описує виразні труднощі з розпізнаванням і описом почуттів. Низький показник емоційності може просто означати, що ви приділяєте почуттям менше уваги чи не надаєте їм великої ваги.

Чи мають жінки вищу емоційність, ніж чоловіки?

У середньому так. Дослідження даних про особистість із 26 культур виявило, що жінки оцінювали себе вище за відкритістю до почуттів, але й що відмінності між статями малі порівняно з відмінностями всередині кожної статі. Подивіться, як особистість різниться за віком і статтю.

Як вимірюється емоційність у тесті Big Five?

Наш тест ґрунтується на IPIP-NEO-120, де кожен фасет вимірюється чотирма твердженнями. Для емоційності вони стосуються того, чи дуже гостро ви переживаєте свої емоції, чи відчуваєте емоції інших людей, а також – зі зворотним підрахунком – того, чи рідко помічаєте свої емоційні реакції й чи не розумієте людей, які піддаються емоціям. Сприймайте результат як ознаку певної закономірності, а не як повний опис вас.

Дізнайтеся свій результат

Емоційність – лише один із шести фасетів відкритості досвіду. Можна мати високий показник емоційності й водночас низькі за інтелектом чи схильністю до пригод.

Пройдіть тест Big Five і подивіться свій повний профіль з усіма 30 фасетами.

Джерела

• Luminet, O., Bagby, R. M., Wagner, H., Taylor, G. J. & Parker, J. D. A. (1999). Relation between alexithymia and the five-factor model of personality: A facet-level analysis. Journal of Personality Assessment, 73(3), 345–358.
• Barrett, L. F., Gross, J. J., Christensen, T. C. & Benvenuto, M. (2001). Knowing what you're feeling and knowing what to do about it: Mapping the relation between emotion differentiation and emotion regulation. Cognition and Emotion, 15(6), 713–724.
• Kashdan, T. B., Barrett, L. F. & McKnight, P. E. (2015). Unpacking emotion differentiation: Transforming unpleasant experience by perceiving distinctions in negativity. Current Directions in Psychological Science, 24(1), 10–16.
• Lieberman, M. D., Eisenberger, N. I., Crockett, M. J., Tom, S. M., Pfeifer, J. H. & Way, B. M. (2007). Putting feelings into words: Affect labeling disrupts amygdala activity in response to affective stimuli. Psychological Science, 18(5), 421–428.
• Costa, P. T., Terracciano, A. & McCrae, R. R. (2001). Gender differences in personality traits across cultures: Robust and surprising findings. Journal of Personality and Social Psychology, 81(2), 322–331.
• Pennebaker, J. W. (1997). Writing about emotional experiences as a therapeutic process. Psychological Science, 8(3), 162–166.
• Johnson, J. A. (2014). Measuring thirty facets of the Five Factor Model with a 120-item public domain inventory: Development of the IPIP-NEO-120. Journal of Research in Personality, 51, 78–89.