Життєрадісність: чому деякі люди просто щасливіші?

Іде дощ, потяг запізнюється, а нарада затяглася. Ваша колега сміється з усього цього, знаходить щось кумедне і до обіду вже в доброму гуморі.

Ви теж не нещасні. Просто не відчуваєте тієї самої легкості й іноді дивуєтеся, як їй це вдається.

Чому одні люди ніби мають вбудований добрий настрій, а інші переживають радість тихіше або рідше?

Частково це пояснює те, що психологи називають життєрадісністю. У моделі Великої п'ятірки це один із шести фасетів екстраверсії. Він описує, як часто ви відчуваєте позитивні емоції, як-от радість, захват і втіху, і наскільки охоче їх виявляєте.

Що означає життєрадісність?

У психології особистості життєрадісність стосується позитивних емоцій: як часто ви їх відчуваєте, наскільки сильно і як сильно вони забарвлюють ваше сприйняття світу. У деяких опитувальниках цей самий фасет називається «позитивні емоції».

Люди з високими показниками часто впізнають себе в такому:

• Ви випромінюєте радість, і інші це помічають.
• Ви багато веселитеся, часто в найзвичайніших ситуаціях.
• Ви любите життя, навіть коли воно не ідеальне.
• Ви схильні помічати світлі сторони життя.
• Ви легко смієтеся і швидко захоплюєтеся.

Люди з низькими показниками відчувають позитивні емоції рідше або менш інтенсивно. Це не означає, що вони нещасні чи в депресії. Багато з них задоволені життям, просто спокійніше і стриманіше.

Головне не те, чи добре складається ваше життя, а те, як часто радість і захват виходять на поверхню.

Яка частка щастя залежить від особистості?

Дослідники давно намагаються з'ясувати, наскільки наше благополуччя можна пояснити особистістю.

Великий огляд 2008 року показав, що попередні дослідження недооцінювали цей зв'язок, зокрема тому, що поєднували дуже різні вимірювання. Коли дослідники ретельніше зіставили показники особистості та благополуччя, особистість могла пояснити до 39 % відмінностей у благополуччі між людьми, а з поправкою на похибку вимірювання – аж 63 %.

Більший метааналіз 2020 року, що охопив понад 330 000 учасників, підтвердив, що нейротизм, екстраверсія і сумлінність – найважливіші для благополуччя риси. Він також виявив, що окремі фасети передбачали благополуччя приблизно на 20 % краще, ніж широкі риси. Це одна з причин, чому має сенс розглядати життєрадісність окремо.

Однак є нюанс. Дослідження 2000 року виявило, що зв'язок між екстраверсією і приємними почуттями був від помірного до сильного, коли люди описували свій настрій загалом, але слабшим, коли настрій вимірювали щомиті в повсякденному житті. Те, наскільки щасливими ми себе зазвичай називаємо, і те, як ми почуваємося в кожну мить, – не зовсім одне й те саме.

Чи закладене щастя в генах?

Якщо особистість так багато важить, чи успадковується щастя?

Метааналіз 2015 року розглянув 30 досліджень близнюків і сімей. Оцінки дуже різнилися – від 0 до 64 %. Після об'єднання досліджень приблизно 36 % відмінностей у благополуччі між людьми можна було пояснити генами. Для задоволеності життям цей показник становив 32 %.

Це означає, що гени відіграють реальну роль, але більша частина відмінностей зумовлена іншим: життєвими обставинами, стосунками, здоров'ям і рішеннями, які ми ухвалюємо. Життєрадісність може бути частково даром темпераменту, але це не наперед визначена доля.

Щасливі люди часто досягають успіху, а не лише навпаки

Ми часто вважаємо, що успіх робить людей щасливими. Дослідження свідчать, що стрілка вказує і в протилежний бік.

Великий огляд 2005 року поєднав поперечні, лонгітюдні й експериментальні дослідження. Щасливі люди були успішнішими в багатьох сферах, зокрема в шлюбі, дружбі, доходах, роботі та здоров'ї. Важливо, що щастя часто передувало успіхам, і автори дійшли висновку, що позитивні емоції можуть сприяти їм.

Дослідження стосувалося щастя і позитивних емоцій загалом, а не саме фасету життєрадісності. Але воно свідчить, що люди, які часто відчувають радість, можуть мати перевагу, яка виходить за межі самого доброго настрою.

Життєрадісність – це не те саме, що відсутність депресії

Це важлива відмінність.

У моделі Великої п'ятірки позитивні емоції належать до екстраверсії, а негативні, як-от тривога, смуток і гнів, – до нейротизму. Це означає, що низький показник життєрадісності – це не те саме, що високий показник депресії.

Можна рідко почуватися пригніченим і водночас не відчувати особливого захвату. І можна бути схильним до поганого настрою, але все ж уміти сміятися й відчувати глибоку радість у добрі моменти.

Життєрадісність – це також не те саме, що оптимізм у вузькому значенні, тобто очікування, що все складеться добре. Оптимізм стосується очікувань щодо майбутнього, а життєрадісність – передусім емоцій, які ви відчуваєте зараз.

Результат тесту Big Five – це не діагноз. Якщо ви тривалий час почуваєтеся пригнічено чи спустошено, втратили інтерес до того, що раніше приносило задоволення, або поганий настрій обмежує ваше повсякденне життя, поговоріть із лікарем чи психологом. Якщо у вас з'являються думки про самогубство, негайно зверніться по допомогу.

Що означає високий або низький показник?

Висока життєрадісність

Ви часто відчуваєте радість і захват і виявляєте їх. Інші часто вважають ваш добрий настрій заразливим, і ви можете піднімати настрій у групі.

Зворотний бік може полягати в тому, що ви применшуєте проблеми, які варто сприймати серйозно, або інші відчувають, що ви не розумієте їх, коли їм важко.

Низька життєрадісність

Ви переживаєте позитивні емоції тихіше або рідше. Ви рідше вибухаєте захватом і можете справляти враження серйозної чи спокійної людини.

Це не означає, що ви нещасні. Багато людей із низькими показниками задоволені життям і вдумливі, і їх часто цінують за реалістичність і врівноваженість.

Обидва описи стосуються типових схильностей, а не правил, що діють у кожній ситуації.

У повсякденному житті

• На роботі: Люди з високими показниками часто приносять у команду енергію і вміють мотивувати інших. Люди з низькими показниками часто додають тверезий і реалістичний погляд, що цінно, коли треба ухвалювати рішення.
• У стосунках: Партнер із високою життєрадісністю може хотіти розвеселити іншого, коли той сумує. Іноді краще вислухати, ніж шукати світлі сторони.
• У товаристві: Людей із високими показниками часто вважають приємними співрозмовниками. Люди з низькими показниками можуть помічати, що інші сприймають їхній спокій як нудьгу чи нещастя.
• У важкі часи: Позитивні емоції можуть бути захисним буфером, але ніхто не буває життєрадісним постійно. Дозволяти собі сумувати – теж здорово.

Чи може життєрадісність змінюватися?

Особистість досить стабільна, але на позитивні емоції можна впливати.

Метааналіз 2009 року розглянув 51 втручання позитивної психології за участю 4266 осіб. Це були заняття, спрямовані на плекання позитивних почуттів, поведінки чи думок. У середньому вони підвищували благополуччя і зменшували симптоми депресії.

Великий огляд 2017 року об'єднав 207 досліджень зміни особистості внаслідок терапії та інших втручань. Найбільше змінювалася емоційна стабільність, а за нею – екстраверсія.

У великому довготривалому дослідженні дорослих, проведеному за допомогою опитувальника, на якому змодельовано фасети нашого тесту, позитивні емоції змінювалися за дугоподібною кривою з піком приблизно в 60 років.

Якщо ви хочете більше радості в повсякденні, можна спробувати таке:

• Проводьте час із людьми, які вам подобаються. Дослідження повсякденного життя свідчать, що товариська поведінка покращує настрій більшості людей, як описано в нашій статті про комунікабельність.
• Помічайте добрі моменти, навіть дрібні, і смакуйте їх.
• Займайтеся тим, що раніше приносило вам задоволення, навіть коли заздалегідь не маєте на це бажання.
• Пам'ятайте, що спокійний настрій – це не проблема, яку треба виправляти.

Поширені запитання

Чи завжди життєрадісні люди щасливі?

Ні. Життєрадісність стосується того, як часто ви відчуваєте позитивні емоції, а не того, чи уникаєте ви негативних. Життєрадісні люди теж відчувають смуток, тривогу і гнів.

Чи є низька життєрадісність ознакою депресії?

Сама собою – ні. Багато людей із низьким показником задоволені життям і почуваються добре. Але якщо брак радості супроводжується тривалим поганим настроєм, спустошеністю чи втратою інтересу, варто поговорити з лікарем чи психологом.

Чи можу я бути інтровертом і водночас життєрадісною людиною?

Так. Можна віддавати перевагу тихим вечорам і невеликим компаніям і все ж відчувати багато радості. Шість фасетів екстраверсії не завжди йдуть пліч-о-пліч.

Як вимірюється життєрадісність у тесті Big Five?

Наш тест ґрунтується на IPIP-NEO-120, де кожен фасет вимірюється чотирма твердженнями. Для життєрадісності вони стосуються того, чи випромінюєте ви радість, чи багато веселитеся, чи любите життя і чи помічаєте світлі сторони життя. Сприймайте результат як ознаку певної закономірності, а не як повний опис вашої особистості.

Дізнайтеся свій результат

Життєрадісність – лише один із шести фасетів екстраверсії. Можна відчувати багато радості й водночас любити тихі вечори, або бути емоційно стриманим і водночас обожнювати вечірки.

Пройдіть тест Big Five і побачте свій повний профіль з усіма 30 фасетами.

Джерела

• Steel, P., Schmidt, J. & Shultz, J. (2008). Refining the relationship between personality and subjective well-being. Psychological Bulletin, 134(1), 138–161.
• Anglim, J., Horwood, S., Smillie, L. D., Marrero, R. J. & Wood, J. K. (2020). Predicting psychological and subjective well-being from personality: A meta-analysis. Psychological Bulletin, 146(4), 279–323.
• Lucas, R. E. & Fujita, F. (2000). Factors influencing the relation between extraversion and pleasant affect. Journal of Personality and Social Psychology, 79(6), 1039–1056.
• Bartels, M. (2015). Genetics of wellbeing and its components satisfaction with life, happiness, and quality of life: A review and meta-analysis of heritability studies. Behavior Genetics, 45(2), 137–156.
• Lyubomirsky, S., King, L. & Diener, E. (2005). The benefits of frequent positive affect: Does happiness lead to success? Psychological Bulletin, 131(6), 803–855.
• Sin, N. L. & Lyubomirsky, S. (2009). Enhancing well-being and alleviating depressive symptoms with positive psychology interventions: A practice-friendly meta-analysis. Journal of Clinical Psychology, 65(5), 467–487.
• Roberts, B. W. et al. (2017). A systematic review of personality trait change through intervention. Psychological Bulletin, 143(2), 117–141.
• Terracciano, A., McCrae, R. R., Brant, L. J. & Costa, P. T. (2005). Hierarchical linear modeling analyses of the NEO-PI-R scales in the Baltimore Longitudinal Study of Aging. Psychology and Aging, 20(3), 493–506.
• Johnson, J. A. (2014). Measuring thirty facets of the Five Factor Model with a 120-item public domain inventory: Development of the IPIP-NEO-120. Journal of Research in Personality, 51, 78–89.